Президента Трампа не только следует подвергнуть импичменту, это должно быть сделано
Оголошувати імпічмент президенту — найбільш важлива річ, яку може робити Конгрес США, крім як оголошувати війну. Тож, добре подумавши, я визнаю: президента Трампа не лише слід піддати імпічменту, це мусить бути зроблено, щоб демократія Америки залишилась недоторканною.
Чому? Тому що факти безсумнівні — насправді навіть союзники Трампа в медіа та Конгресі в цілому здались їх оспорювати: Трамп затримав кошти, зібрані платниками податків та направлені Конгресом на посилення українських військових проти Росії, допоки новий український президент не погодиться зробити те, що Трамп називає «послугою» — оголосити, що Україна розслідуватиме діяльність найбільш ймовірного опонента Трампа на президентських виборах 2020 року, Джо Байдена та його сина, який причетний до української газової компанії. Трамп вочевидь думав, що просто оголошення про початок такого розслідування убило би кампанію Байдена в зародку.
Загалом я вважаю, що президенти мають обиратись і йти за допомогою виборців на дільницях. Та коли чую, як захисники Трампа кричать, що «імпічмент підриває волевиявлення людей», я кажу: «Справді? А чим у біса, на вашу думку, Трамп займався в Україні?» Він підривав волевиявлення людей, використовуючи наші податкові долари, щоб вибити свого найстрашнішого опонента з майбутніх виборів — замість довірити цю справу самим виборцям.
І єдиною причиною припинення цього сюжету став інформатор із розвідки, який привернув увагу до плану президента, змусивши його звільнити гроші для України — за момент до того, як шантаж став публічним. Трамп виглядав наче той грабіжник банку, який підставив зброю до голови касира, як раптом почув поліцейські сирени, що наближаються, і втік до того, як зміг запхнути гроші собі до кишені.
Народ, ви можете уявити, що говорить собі сьогодні Путін?
Тож у той же час як батьки-засновники хотіли залишити усунення президента за людьми на виборах, вони розуміли, що можуть бути ситуації, коли усунення президента може стати необхідним, аби захистити та зберегти самі рамки для проведення вільних і справедливих виборів. Цими рамками є Конституція та верховенство права — і зараз саме така ситуація.
Якщо сказати, як це роблять республіканці, що скоєне Трампом не є підставою для імпічменту, тоді ми говоримо собі та кожному наступному президенту, (і це прямо суперечить тому, що написали батьки-засновники в Конституції) що це окей — заручатись допомогою іноземної держави, щоб схилити результати виборів на свою користь. Чи можете ви собі уявити, стільки грошей могли би зібрати кандидати зі Саудівської Аравії чи Китаю, аби схилити результати виборів на свою користь, і скільки кібервоїнів вони би могли залучити з Росії чи Ірану, щоб створювати фейкові новини, присікти голосування чи сприяти обуренню?
Цілісність наших виборів би похитнулася, і ми би ніколи знову не мали легітимного президента — того, хто, любите ви його чи ні, щонайменше виглядатиме як легітимно обраний. Це могло би стати рецептом для перманентного політичного хаосу, так як владу жодного майбутнього президента не поважали би, якщо в основі його обрання лежало би іноземне втручання.
Але це те, до чого схиляються республіканці, сліпо виправдовуючи невиправдовуване залучення допомоги України, щоб збити Байдена і підіграти конспірологічній теорії Трампа — яку вигадали російські агенти — про те, що це Україна намагалась хакнути пошту Національного комітету Демократичної партії у 2016 році, а не Росія. Вони також стверджують, що сервер комітету відправили до України перш ніж ФБР зміг на нього подивитися.
Це прямо щось як із серіалу «Сутінкова зона».
Народ, ви тільки можете уявити, що говорить собі сьогодні російський президент Путін? «Я не вірю в свою удачу! Я не тільки змусив Трампа повторювати мої конспірологічні теорії, а й цілу його партію! І все це безкоштовно! Хто би коли-небудь міг подумати, що американці так легко зрадять власну Конституцію заради однієї людини? Боже мій милий, навіть у російському парламенті є депутати, які би радше звільнились, ніж на таке піти. Та все це підтверджує мою думку: Америка така ж сама як Росія, тож облиште свої лекції».
Якщо Конгрес робитиме те, що вимагають республіканці — відмовиться від імпічменту цього президента за залучення іноземної держави задля свого переобрання, і після того, як він відмовився передавати будь-який з документів, запрошених Конгресом, і заблокував усіх своїх ключових помічників, які знали, що трапилось, від надання свідчень — то відтоді ми мали би визнати, що президент вище закону.
Ми мали би визнати, що більше не маємо трьох рівноправних гілок влади. Ми мали би визнати, що більше не маємо розподілу влади.
Ми мали би визнати, що наш президент тепер король.
Якщо ми так зробимо, то та Америка, яку ви вивчали на уроках історії, та Америка, в якій ви зростали і яку любили, та Америка, якою решта світу так довго захоплювалась як світочем демократії та справедливості, більше не буде. Ох, як же ми сумуватимемо за нею, коли її не стане.
У часи, коли фактично кожен республіканський законотворець та Fox News вирішили продатися Трампу, я бачу один проблиск надії, що ховається вдалині.
Як виклали The Times минулої неділі, нинішні президенти майже завжди отримують перевагу від сильної економіки, і прямо зараз ріст робочих місць є надійним, а середні погодинні заробітки ідуть вгору — та цього не скажеш про рейтинг Трампа: «Замість насолоджуватись чимось близьким до вражаючої популярності через економіку, національний рейтинг схвалення Трампа залишається низьким, упавши на приблизно два відсоткові пункти до 41% відтоді, як виникла історія з Україною».
«Фондові ринки виросли до рекордних показників», — твітнув Трамп у п’ятницю, додавши: «Це економіка, дурню».
Так, це економіка, дурню — коли ви маєте президента, який не порушує свою клятву оберігати та захищати Конституцію. Та якщо ви читаєте сьогоднішні показники рейтингу разом з показниками економіки, то виявиться, що більш ніж дрібка американців кажуть: «Це Конституція, дурню — і на відміну від вас, містер Трамп, ми цінуємо деякі речі більше за гроші».
Ми піклуємось про те, щоб мати президента, який не бреше 20 разів на день. Ми піклуємось про те, щоб мати президента, який не принижує своїх опонентів і не висміює їх зовнішність. Ми піклуємось про те, щоб мати президента, який не повірив би і слову російського президента, протиставляючи його власним спецслужбам. Ми піклуємось про те, щоб мати президента, який не ведеться на конспірологічні теорії, на які потім підсаджує всіх навколо себе. Ми піклуємось про те, щоб мати президента, який цінує наших безпартійних держслужбовців. Ми піклуємось про те, щоб мати президента, який хоче бути президентом усієї країни, а не лише свого електорату.
І, понад усе, ми піклуємось про те, щоб мати президента, який усерйоз сприймає свою клятву обороняти та захищати нашу Конституцію. Без цього одного дня ми закінчимо моральним і фінансовим банкротством. Скільки американців все ще відчуватимуть себе так налаштованими у день виборів, ще побачимо, і це також буде залежати від альтернативи, яку дадуть демократи. Та наразі хороше знати, що їх значна кількість — і що попри три роки президента Дональда Трампа, країна все ще відчуває громадянський пульс.
НВ володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Томаса Фрідмана. Републікацію повної версії тексту заборонено
Оригінал опубліковано на The New York Times
Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
